marichka_k

вчора поміж прийомами ліків і прибиранням у квартирі отримала смс від приятельки: "Приєднуйся до прогулянки по ботсаду!". Ага, подумала я, дощ, температура, настрій десь там в куточку, ціла купа справ, а я маю пертися з Троєщини на Печерськ. Не поїхала. А потім, уже пізно ввечері, чомусь задумалася, чи є на світі люди, заради яких я би просто закрила рота і поїхала в той ботсад? Виявилося - є. І не лише в ботсад. І навіть, коли дощ проливний і сніг. І навіть серед ночі. Без розмов. Із задоволенням. Отже все гаразд. Є навіщо жити. Є ті, хто провокує, сподвигає на безумні вчинки. І слава Небу:)